Батькам

БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ

Дітей вчить те, що їх оточує! (Зверніть увагу на те, як ви спілкуєтеся між собою і як спілкуються люди, які оточують вашу дитину)

v Якщо дитину часто критикують - вона вчиться засуджувати;

v А коли дитину часто хвалять - вона вчиться оцінювати;

v Якщо дитині часто демонструють ворожість вона вчиться битися;

v Коли з дитиною зазвичай чесні - вона вчиться справедливості;

v Якщо дитину часто висміюють - вона вчиться бути боязкою;

v Коли дитина живе з почуттям безпеки - вона вчиться вірити;

v А якщо дитину часто ганьблять - вона вчиться відчувати себе винуватою;

v При частому схвалення дитини - вона починає завжди добре до себе ставитися;

v Якщо до дитини часто бувають поблажливі - то вона навчається бути терплячою;

v Коли дитину часто підбадьорюють, то вона вчиться впевненості в собі;

v Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе потрібною, то вона вчиться знаходити в цьому світі любов!

Найголовніше правило: безумовно любіть і приймайте дитину такою, як вона є!

 

Поради батькам першокласника

 Порада перша:

Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага.

Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам'ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день!

Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов'язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.

 Порада друга:

Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.

Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті.

У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.

Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов'ю до батьків і авторитетом вчителя.

Дуже шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.

 Порада третя:

Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.

Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує,  що боятися школи просто не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку в школу. Вона гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам один без мене будеш!» І так кожного ранку протягом місяця.  Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни.

Батьки хлопчика помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з бабусею.

Її запросили на цілий день на шкільні заняття, вона була присутня на всіх уроках, снідала разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал.

До речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі бабусі. Йому пообіцяли, що він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам. Після цього дня бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.

 Порада четверта:

Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.

Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий садок. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.

Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка може зіткнутися із заздрістю однокласників.

Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.

 Порада п'ята:

Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.

Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку.

Впродовж  3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини.

З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини.

Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м'яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує  регулярного  тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час.

Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки.

Дитині потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трошки тиші і відпочинку. Поклопочіться про здоров'я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.

 Порада шоста:

Мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.

Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника.

Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це  - не все життя вашої дитини.

Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент. Ніякого відношення до особи дитини це не має.  Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам'ятайте, ніяка кількість «дванадцяток» не може бути важливішою за щастя вашої дитини.

 

Пам’ятка для батьків, щоб підвищити мотивацію до навчання

Формування спонукання дитини до свідомого навчання означає не лише закласти в голову дитини готову мету і мотиви, але і створити такі умови, у яких дитині захочеться вчитися:
1) З’ясувати, що є причиною низької мотивації: невміння вчитися чи помилки виховного характеру. Дорослі деколи говорять дітям про те, що «не будеш вчитися – станеш двірником». Така далека перспектива ніяк не впливає на мотивацію до навчання. Дитину цікавить найближча перспектива. Труднощі у навчанні формують небажання вчитися у тих, кого батьки не привчили їх долати. Причиною відсутності мотивації може бути і минулий невдалий досвід (два рази не вийшло, третій раз не буду і намагатися). Батькам необхідно вчити дитину «не здаватися», а продовжувати прагнути до результату, вірити в себе і свої сили і тоді результат не змусить себе чекати.
2) Застосовувати відповідно до причини корекційні заходи: вчити дитину вчитися, якщо не сформовані навички навчальної діяльності та довільної поведінки, виправляти виховні помилки. Для початку їх необхідно просто побачити і зізнатися собі, що «я роблю щось не так».
3) У процесі навчання, поки у дитини не сформована довільна поведінка, для дитини важливо, щоб батьки контролювали процес навчання і враховували індивідуальні особливості дитини: коли краще сісти за уроки, які уроки робити в першу чергу, коли робити паузи.

Такі рекомендації стосуються здебільшого учнів початкових класів. Але якщо і в середній школі дитина не сформувала у себе навички навчальної діяльності, то важливо пройти знову весь шлях формування навчальних навичок. Іноді дитина не вміє працювати з текстом – вчіть виділяти головну думку, переказувати. Якщо дитина не може сісти за уроки вчасно – привчайте до самоконтролю.
4) Важливо створювати для дитини зону розвитку, а не робити за дитину те, що він може (хоча і з труднощами) зробити сама. Наприклад, не варто показувати, як вирішувати задачу, вирішуючи її замість дитини, а краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. «Ти старався, молодець. Але ти допустив дві помилки. Знайди їх». Процес більш тривалий, але більш правильний. При цьому досить часто така дитина щосили маніпулює батьками  – «Мамо, тільки ти можеш так добре мені пояснити і показати, як вирішувати таке завдання, ніхто інший не може, навіть вчителька».
5) Дуже важливий момент – оцінювання зробленої роботи батьками і вчителем. Оцінка з обох боків має бути однаково об’єктивною. В іншому випадку у свідомості дитини створюються суперечливі образи (батьки хороші – хвалять, вчитель поганий – лає) або навпаки. А це породжує огиду до школи, небажання вчитися.
6) Згідно із результатами досліджень, мотивація успіху (і, як наслідок, висока навчальна мотивація) формується у дітей в тих сім’ях, де їм надавали допомогу при підвищенні вимог, ставилися до них з теплотою, любов’ю і розумінням. У тих сім’ях, де був присутній жорсткий нагляд або байдужість, у дитини формувався не мотив досягнення успіху, а мотив уникнення невдачі, що прямо веде до низької навчальної мотивації.
7) Дуже важливим моментом у навчальній мотивації є адекватна самооцінка дитини. Діти з заниженою самооцінкою недооцінюють свої можливості і знижують навчальну мотивацію, діти із завищеною самооцінкою адекватно не бачать межі своїх здібностей, вони не звикли бачити і визнавати своїх помилок. Важливо пояснювати дитині, що окрім академічної успішності, є багато інших важливих сфер життя.

8) Важливо не забувати хвалити дитину за гарне навчання. Матеріальне заохочення (гроші за гарні оцінки) часто призводить до досягнення цілі будь-якими способами. Краще заохочувати дітей за гарне навчання спільними походами (до цирку, у кіно чи боулінг). Таким чином вирішується ще одне важливе завдання: цікаве спілкування зі своєю дитиною, задоволення потреби дитини у тому, щоб відчувати себе частиною сімейної системи.

9) Для підвищення інтересу дитини до навчального процесу дуже важливий контакт з дитиною і атмосфера довіри. Важливо пояснити дитині, що процес формування вміння вчитися є тривалим, але необхідним.

10) Не очікуйте негайних змін. Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але якщо послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, то неодмінно буде зліт!

 

Поради батькам про виховання підлітка

Десять порад для батьків, які допоможуть якісно покращити стосунки з підлітком

Вихованя підлітка – дуже складне завдання. У цьому віці діти, з одного боку, вже перестали бути залежними від вас малюками, а з іншого – ще не перетворились на дорослих молодих людей. Ця перехідна фаза приносить проблеми як батькам, так і самим підліткам. Проте за допомогою терпіння й корисних порад, викладених нижче, ви зможете успішно подолати цей період життя дитини й перетворити вашого підлітка на впевнену молоду людину.

Будьте не батьками, а друзями
Час балувати дитину минув! Будьте більше друзями, ніж батьками. На цьому етапі дуже важливо, щоб ваша дитина усвідомила, що ви любите її та дбаєте про неї. Замість того щоб виносити догани за помилки, продемонструйте підлітку, що ви розумієте ситуацію й завжди готові його підтримати. Це одна з найкращих порад про виховання підлітків, яку вам варто прийняти.
Поважайте особистий простір підлітка
Секрети складають більшу частину життя підлітка. Як батькам вам необхідно знати всі таємниці життя вашої дитини, але іноді їй необхідно надавати особистий простір та уникати втручання в її світ. Нехай ваша дитина приходить до вас тоді, коли вона дійсно потребує цього.
Підготуйте себе до особливостей підліткового періоду
Підліток – це вже не дитина, тому треба певною мірою готувати себе до його виховання. Читайте книги або пригадуйте свої підліткові роки й те, як ви справлялися зі змінами у вашому житті. Чим більше ви дізнаєтесь, вивчите й проявите емпатії, тим краще зможете зрозуміти вашого підлітка та його проблеми.
Дисциплінуйте, а не карайте
Коли ви намагаєтесь установити певні стандарти поведінки підлітка, не будьте нав'язливими. Обговоріть з дитиною дисциплінарні моменти й візьміть до уваги її думку. Поясніть, чому необхідно встановити правила дисципліни та яку користь вони принесуть їй. Дуже важливо дати підлітку можливість висловити свою точку зору перед установленням будь-яких дисциплінарних правил.
Прищеплюйте почуття відповідальності
У деяких культурах підліток уважається вже дорослим. Це сприятливий час, щоби зміцнити його почуття відповідальності. Спробуйте покласти на нього більше домашніх обов'язків, а також надайте йому можливість самому справлятися з ними. Це повинно вселити в підлітка почуття відповідальності та впевненості в собі.
Знайдіть час для систематичного довірливого спілкування з підлітком
Підлітки, як відомо, народ украй нетовариський, тому батьки просто зобов'язані забезпечити систематичне спілкування з дитиною. Незалежно від напруженого робочого графіка й ділового способу життя, батьки повинні знаходити час вільно спілкуватися зі своїми дітьми і співпереживати їхні життєві перипетії. Це може бути будь-який час: під час сніданку, удень або в кінці дня за вечерею.
Дійте превентивно, з урахуванням прогнозу розвитку подій
Шукайте відповідний час, щоби порозмовляти з вашою дитиною про важливі для неї запитання, які вона часто не у змозі поставити, або просто соромиться зробити це. Це може бути тактовна розмова про музичні переваги або серйозне обговорення таких тем, як період статевого дозрівання чи інтимне життя. Намагайтеся чітко відповідати на запитання підлітка, не намагайтесь ухилитись або давати завуальовані відповіді.
Будьте свідомими й обережними
Необхідно надати підлітку особистий простір, але в той же час важливо взяти за правило дізнаватись (непомітно дізнаватися) про ті місця, які він відвідує, і про його компанію. Це не означає, що ви повинні шпигувати за своїм підлітком і підслуховувати його розмови. Ви повинні бути відкритим до спілкування, щоб дитина не боялася звертатись до вас.
Будьте милосердними і співчутливими
Перед тим як суворо відчитати підлітка, постарайтесь поставити себе на його місце. Будьте розсудливими, дотримуйтеся правил і дисципліни. Важливо бути привітним, терплячим і здатним зрозуміти. Намагаючись дисциплінувати підлітка, ніколи не застосовуйте силу й не завдавайте фізичної шкоди його здоров'ю. Дослідження довели, що озлоблені та скривджені підлітки зазвичай виростають неповноцінними й навіть жорстокими дорослими.
Будьте гідні наслідування
Навіть у підлітковому віці діти наслідують батьків просто тому, що батьки – це єдина константа в їхньому мінливому світі. Якщо існує невідповідність між тим, що ви кажете, й тим, що ви робите, підліток легко визначить фальш. Тому завжди намагайтесь бути прикладом для наслідування – тим, кого підліток з радістю копіює.
Виховання підлітка вимагає більше турботи, ніж будь-який інший період виховання. Хто завгодно може надати підлітку їжу й дах, але тільки турботливі батьки, які розуміють і підтримують, здатні вказати йому правильний шлях. Тому будьте максимально обережними та дбайливими при вихованні підлітка, дуже скоро він стане дорослим, і у вас почнуться кращі часи!

 

Рекомендації батькам п’ятикласників

Шановні батьки! 1. Головне – абсолютне прийняття дитини зі всіма її перевагами і недоліками. Це запорука порозуміння в родині.

2. Намагайтеся зрозуміти з якими труднощами стикається дитина при переході з початкової школи до старшої. Не відмовляйте дитині у допомозі у виконанні домашнього завдання, якщо вона просить. При цьому не робіть нічого замість дитини, робіть з нею, привчайте її до самостійності.

3. Допоможіть п’ятикласнику запам’ятати імена класного керівника і вчителів-предметників. Познайомтесь з ними особисто, встановіть контакт.

4. Не висловлюйтесь негативно про школу, вчителів у присутності дитини, навіть якщо вам здається, що для цього є підстави. Створюйте у дитини позитивне ставлення до школи. Спробуйте розібратися у проблемній ситуації, що виникла. Краще, щоб вчитель був вашим спільником.

5. Забезпечте своїй дитині дотримання оптимального для цього віку режиму дня і зручне робоче місце вдома. Розробіть пам’ятку з виконання домашнього завдання.

6. Подбайте про те, щоб у вашої дитини були друзі, товариші з класу, запрошуйте їх до себе в гості.

7. Щоденно цікавтесь шкільними справами дитини, виявляючи увагу і терпіння, не обмежуйтесь фразами «Що отримав?», «Як справи?», розпитуйте про настрій, виявляйте емоційну чуйність, діліться почуттями. Створіть дитині емоційний комфорт вдома, навчіться правильно спілкуватися з підлітком.

8. Радійте досягненням своєї дитини. Не будьте скупими на хвалу, помічайте навіть незначні успіхи і досягнення. В жодному разі не порівнюйте його з іншими дітьми, давайте оцінку не дитині, а її вчинкам.

9. Успіх чи невдача впливає на мотивацію навчання, тому особливу увагу необхідно приділити формуванню правильного ставлення дитини до помилок, невдач, промахів. Тому що це поштовх до самовдосконалення, щоб стати краще, сильніше, досвідченіше.

10. Коли б, звідки б і у якому вигляді не повернулася б ваша дитина, зустрічайте її з любов’ю.

11. Не залякуйте дитину. Страх гальмує її діяльність.

12. Під час зустрічі з невдачами у навчанні намагайтесь розібратися разом, знайти вихід, передбачити наслідки дій.

13. Не змушуйте дитину працювати «на оцінку», тому що це більш за все провокує шкільні страхи, що пов’язані з невпевненістю в своїх силах, тривогою з приводу негативних оцінок чи їх очікуванням.

14. Контролюйте дитину, роблячи їй зауваження. Якщо сварите дитину, поясніть за що. Не використовуйте часто помилки дитини для її критики.

15. Бути батьками це не обов’язок і не професія, а природна людська потреба.

Правила спілкування з дитиною

1. Можна виражати своє невдоволення окремими діями дитини, а не дитиною в цілому.

2. Можна осудити дії дитини, але не її почуття, якими б вони не були.

3. Не вимагати від дитини неможливого чи важко здійсненного. Краще подивіться, що можна змінити в оточуючому середовищі.

4. Невдоволеність діями дитини не повинна бути постійною, інакше вона перестане сприйматися дитиною.

5. Намагайтесь не присвоювати собі емоційні проблеми дитини.

6. Дозвольте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи їх відсутності). Тоді у неї буде шанс подорослішати.

7. Не втручайтесь у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково надайте її.

8. Якщо дитина викликає у вас негативні переживання, повідомте її про це.

9. Щоб уникнути зайвих проблем та конфліктів, збалансуйте власні очікування і можливості дитини.

10. Потроху, але невпинно знімайте з себе відповідальність за справи вашої дитини, нехай вона відчує відповідальність за їх виконання.

11. Про свої почуття кажіть дитині від першої особи. Скажіть про себе, свої думки і почуття, а не про неї і її поведінку.

Виконання домашнього завдання (пам’ятка для батьків)

1. Роз’ясніть дитині, що домашнє завдання – справа першочергова. Допоможіть їй скласти план виконання домашньої роботи. Ніякі інші заняття не повинні заважати її виконанню.

2. Не виконуйте домашнє завдання замість дитини. Дайте їй зрозуміти, що мета вашої присутності – підтримка.

3. Привчіть свою дитину завчасно готуватися до контрольних робіт. Не залишайте її ввечері напередодні контрольної.

4. Цікавтеся роботою вашого сину чи доньки, дивіться щоденник і зошити. Попросіть його (її) постійно тримати вас у курсі шкільних справ.

5. Дізнайтеся з якими предметами ваша дитина справляється без клопоту, а які вимагають певних зусиль. Спостерігайте за тим, що вона робить, коли не розуміє завдання чи якого-небудь визначення.

6. Створіть своїй дитині спокійне середовище для навчання.

 

Агресивна поведінка дітей—це своєрідний сигнал SОS, крик про допомогу, про увагу до свого внутрішнього світу, в якому накопичилося надто багато руйнівних емоцій, з якими дитина самостійно впоратися не може.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

·         Ніколи не займайтеся «виховною роботою» в поганому настрої

·         Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтеся, що вона думає з цього приводу

·         Надайте дитині самостійності, не контролюйте кожен її крок

·         Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього й розглядайте з дитиною її правильні й неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети

·         Не пропустіть моменту, коли досягнуто першого успіху

·         Вкажіть дитині на допущена помилку, щоб вона осмислила її

·         Оцінюйте вчинок, а не особистість.

·         Памятайте: сутність людини і її окремі вчинки - не одне й те саме

·         Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на помилку

·         Виховання - це послідовність дій. Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим

Орієнтовний перелік правил взаємодії з агресивною дитиною:

1) не фіксувати увагу на небажаній поведінці дитини й не впадати самому в агресивний стан;

2) намагатися насамперед з’ясувати причину агресії та спокійно, тактовно її усунути;

3) дати можливість дитині зняти агресію, виплеснути емоції через ігри та релаксацію;

4) постаратися зайвого разу приголубити дитину, показавши, що її також цінують і люблять;

5) реагувати й відгукуватися на будь-які зрушення в поведінці дитини, навіть якщо вони незначні.

Знання правил, установлених у доброзичливій формі з боку батьків, робить життя дитини більш усвідомленим, організованим, а також створює відчуття безпеки й внутрішнього комфорту.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ :

1.Не вчіть дитину того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини необхідно знати її вікові та індивідуальні особливості.

2.Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виховати її для життя серед людей.

3.Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що – гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.

4.Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина має бути впевненою у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна людина.

5.Будьте терплячими. Ваше нетерпіння – ознака слабкості, демонстрація невпевненості у собі.

6.Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте – твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.

7.Подбайте про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8.Виключіть зі своєї практики вислів «Роби, якщо я так кажу!». Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь»..

9.Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви не задоволені, але й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідськими дітьми , однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою сьогодні.

10.Ніколи не говоріть, що ви настільки зайняті добуванням засобів для існування сім’ї, що вам ніколи виховувати вашу дитину. Це означає: «Мені ніколи її любити».

Пам’ятайте, що вміння дорослого володіти собою є кращим гарантом адекватної поведінки дітей.

 

Прийоми й методи, які допоможуть розрядитися дитині, зняти агресію і гнів у реальній діяльності

Запропонуйте дитині:

• зім'яти й порвати папірець;
• потупотіти ногами;
• голосно покричати, використовуючи «склянку для криків» або трубу, зроблену з ватману;
• написати на папері всі слова, які хочеться сказати, зім'яти і ви­кинути папірець;
• повтирати пластилін у картонку або папірець;
• Добре заспокоює дитину й знімає агресію малювання власного гніву. Після виконання малюнка, виявивши до нього щирий інтерес, поставте дитині такі запитання. Що зображено на малюнку? Що ти відчував, коли малював? Тощо.